Сновидіння (2025)
Про авторів
Олег Андрос — київський екоактивіст, музикант, фотограф, кандидат політичних наук. Полюбляє мандри — в цивільному житті. З 24.02.2022 служить у Збройних Силах України. Автор книг «Територія Духу» (в співавторстві з Ангеліною Яр), «Тут побували люди». Воєнні мемуари Олега увійшли до антології сучасної прози від випускників школи Litosvita «Повернення» (2025), «Альманаху 2023» Конкурсу воєнної короткої прози памʼяті Василя Паламарчука Видавництва «Білка» (2025) та збірки першого конкурсу воєнної літератури «4.5.0.», який Міжнародний фонд «Відродження» проводив у співпраці з Видавництвом Старого Лева (2025).
Клавдія Куницька — київська екоактивістка, художниця й мандрівниця. Волонтерка громадської організації «Спілка вільних журналістів «Природа над усе» та її проєкту «Котомістечко». Одна з компаньйонок Олега у подорожах автостопом.
Книга Олега Андроса і Клавдії Куницької «Сновидіння» (збірка оповідань).
Збірка оповідань, об’єднаних тематикою «магічного Києва», людських стосунків на тлі фантастичних технологій і футуристичних передбачень.
Декілька оповідань — на тему закоханості на тлі київських пейзажів, неформальних вечірок, пандемії та війни, що невідворотно насувається.
Тендітна романтика, яку ми можемо втратити будь-якої миті — такий їхній лейтмотив. Одне з оповідань — зразок жанру «кіберпанк» про постядерне мабутнє. Є і притча про два світи — щастя та людських війн, розділені стіною.
Збірка зацікавить поціновувачів «легкої» наукової фантастики, кіберпанку та магічного реалізму.
Для більшості читачів ветеранська література асоціюється виключно з воєнною прозою — документальними текстами та мемуарами про фронтовий побут, бойові дії чи труднощі повернення до цивільного контексту. За межами нашої уваги часто лишається той простий факт, що сьогоднішні військові — це наші вчорашні сусіди і знайомі, з якими ми перетиналися на роботі, політичних акціях чи вечірках; і що для частини з них літературна творчість була віддушиною ще до того, як їм довелося взяти до рук зброю або пульт.
Олег Андрос уже багато років тому був знаним у київських колах екоактивістом, журналістом, фотографом, музикантом і автором. Його множинні іпостасі завжди підкріплювали одна одну й допомагали шукати натхнення в активному повсякденні. Тому збірка, яку ви зараз тримаєте в руках — відображення цього множинного досвіду та численних зацікавлень, від рейвів до кіберпанку, присмачених, з одного боку, особистими спогадами про довоєнне життя, а з іншого — зрілим ветеранським поглядом на події в країні.
Тож тематичне різноманіття цієї книжки як ніколи віддзеркалює людину, яка за нею стоїть. Мандруючи з автором із цілком реального мистецького хутору Обирок у фантастичний світ біотехнологій і з київських вулиць — до тоталітарних суспільств, звертаючись рівною мірою до навколишньої дійсності, сновидних подорожей та філософських притч, можна відчути, що ця збірка — водночас і острів, і частина великого суходолу.
Доповнені оповіданнями Клавдії Куницької з їхнім магічним міським реалізмом і спільною для обох авторів любов’ю до котів, «Сновидіння» Олега Андроса розгортають перед вами сторінки щастя й болю, ностальгії й самотності, музики й війни, запрошуючи у новий всесвіт, що так щемко схожий на наш і водночас невловимо мінливий.
Вулиці Києва, над якими пролітають весняні коти і де ще чутно кроки друзів, футуризм і кіберпанк, щемка романтика і притчі — ця збірка об’єднує світлі миті мирного життя та фантазійні світи, народжені у тіні війни. Тут кожен знайде щось для себе — фантастичне, ностальгійне чи чуттєве.
Спогади з дев'яностих переплітаються з думками роботів опісля ядерної війни, а магічний реалізм і летючі коти — з канонічним кіберпанком. Андрос і Куницька не просто змішують жанри, а виходять за межі кожного з них. Особисто мені цікаво було бачити, як те, що я вважав лише своїми особистими спогадами та враженнями, виявилося колективним: від острова Обирок і до веганського язичництва на Лисій Горі.
Сновидіння (2025)