Мавка: Коли й як ти потрапив до ЗСУ під час російсько-української війни 2014-…?
Олег: 13 лютого 2015 року.
Я закінчив військову катедру у Військовому Інституті КНУ Шевченка, тож із 2006 року я – офіцер запасу ЗСУ.
Перший раз мені набрали із ТЦК на домашній і запросили уточнити дані. Я уточнив аж настільки, що пройшов лікарську комісію та мене мобілізували. Після двох курсів перекваліфікації (робота з особовим складом, військова журналістика) мене розподілили до 72-ї окремої механізованої бригади (наразі – імені Чорних Запорожців).
Мавка: Чи ти мав попередній бойовий досвід?
Олег: Тільки військову катедру, що бойовим досвідом не є.
Мавка: Якщо не таємниця, де, скільки та ким служив?
Олег: Сім місяців у 72-ій омбр. Служив я тоді у Волновасі й у Білій Церкві. Посада формально називалася «офіцер прес-служби», але реально я робив бюрократію: оформляв протоколи на п’яних бійців, організовував отримання посвідчення учасника бойових дій для всієї бригади.
У 2015-му у районах інтенсивних бойових дій не був. Волноваха була тихим тиловим містом, а єдиний виїзд до села Ольгинка пройшов без обстрілів.
Мавка: Чи довелося тобі адаптуватися до мирного життя після демобілізації?
Олег: Ні. Мене тоді більше турбували цілком цивільні труднощі – «криза тридцяти років», питання, як знайти кращу роботу та вигорання як альтруїстичного громадського активіста 🙂
Мавка: Розкажи, будь ласка, про твою військову прозу.
Олег: Я писав мемуари про декілька періодів свого життя.
Про еко-активізм (вони вийшли коштами ГО «Українська природоохоронна група (UNCG)» у 2022 році у збірці «Ким ти був, коли ти був молодим? Том 2».
Далі – про Майдан 2013-2014 років, участь у АТО 2015 року (досі не опубліковані).
І, нарешті, про «повномасштабку» – уривки вийдуть орієнтовно у січні 2025 року в альманасі видавництва «Білка». Це замальовки про атмосферу війни – КПВВ «Майорськ», Торецьк, Павлівка, Вугледар, міста та села, які на очах безлюдніли та ставали подобою Прип’яті.
Є плани на публікацію у форматі книги, але поки рано їх анонсувати. Перш за все, мене самого турбує, що я бачив життя ЗСУ з найбільш психологічно неприємних сторін, як офіцер із морально-психологічного забезпечення, і якщо писати «всю правду», це зіграє на руку окупантам. А ми ж хочемо перемагати в інформаційній війні.
Мавка: Розкажи, будь ласка, про твою участь у зборах резервістів.
Олег: Одного разу із ТЦК в районі 2016 року подзвонили та сказали, що можуть бути, але потім не дзвонили, так що для мене цих зборів не було.
Мавка: Розкажи, будь ласка, про твою участь в акції «Весна на граніті».
Олег: Учасники акції «Весна на граніті» 2020 року вимагали не здавати території Донбасу і оголосили безстроковий пікет просто на сходах Офісу Президента. Вони чергували там, спали у спальниках, їм постійно робили зауваження поліцейські. (Історія має почуття гумору, бо тоді Зеленський мав репутацію Президента, росіянам «червоні лінії»). Акцію протягом «коронавірусного» карантину робили ветерани – без партій, за свої гроші. Як підсумок, активісти провели поетичні читання й театральний перформанс і завершили наприкінці весни свої чергування. Після закінчення вистави «Тюремна пісня» на слова Олени Герасим’юк на одного з акторів поліцейські склали адміністративний протокол.
Я знімав це на фото й написав про «Весну…» два репортажі.
На жаль, побратим Роман Барвінок із позивним «Скрипаль», учасник акції, загинув на фронті у 2022 році.
Двоє учасниць та учасник стали відомими як митці й мисткині, які пишуть про російсько-українську війну: Олена Герасим’юк, військовослужбовці Ярина Чорногуз і Василь Духновський.
Мавка: Коли й як ти потрапив до ЗСУ під час повномасштабного вторгнення?
Олег: Я, як резервіст оперативного резерву першої черги, зобов’язаний був прибути до «своєї» бригади, що і зробив. Зранку 24 лютого 2022 року зловив таксі на Теремках-1, приїхав до Білої Церкви, мобілізувався, надвечір уже був на бойовій позиції в селі Зоря Броварського району.
І якщо про терміни, у цивільному житті я збираюся дотримуватися вегетаріанства.
Я дав коментар ГО «Кожна тварина», де закликаю Міноборони ввести веганські пайки. Але я не вважаю себе морально придатним бути речником цього руху.
Мавка: Розкажи, будь ласка, про твоє переведення.
Олег: Тут нема чого розповідати)) Не вивозив те, що відбувається, попросив усно про переведення, бюрократія прокрутилася приблизно за 8 місяців.
З літа 2023 року я – офіцер у 13 окремому зенітному кулеметному батальйоні ОК «Північ», тобто командую мобільними вогневими групами, які збивають «шахеди».
Мавка: Розкажи, будь ласка, про твою участь у фотовиставках під час повномасштабного вторгнення.
Олег: Я запропонував Валерію Лещинському, київському арт-куратору, члену Національної спілки фотохудожників, зробити виставку своїх репортажних фото у Малій опері в липні 2022-го. Він допоміг із організацією. І якщо ще на початку 2022-го я виставляв у Малій опері портретні фото і ню, то різким контрастом стала та перша виставка на «воєнну» тематику.
Далі була виставка у Київській молодіжній бібліотеці у січні 2023-го, за нею – її друга частина у листопаді 2023-го.
У 2024-му я відкрив у Молодіжній бібліотеці фотовиставку «Мереживо Долі» (знову із мирними портретами та грецькими богинями долі Мойрами).
Мавка: Мені твої Мойри не здаються цивільними.
Олег: Вони суворі та ткуть долю у часи постапокаліпсису, тут безперечно. ))
А у Будинку кіно я відкрив виставку «Мрії про мир» (на контрасті фоторепортажів із зон бойових дій і жіночих портретів). Ще до підбірки ввійшло ню, яке не комільфо виставляти у Молодіжці. ))
Ще брав увесь цей час участь у збірних фотовиставках у Києві, одну з них досі можна подивитися у Мистецькому переході на Хрещатику біля ЦУМу.
Врешті, 31 грудня 2023-го мене прийняли до Національної спілки фотохудожників України.
Мавка: Вітаю! А розкажи, будь ласка, про виступи твого гурту AndrosLand під час повномасштабного вторгнення.
Олег: Загалом записувати свою музику я став влітку 2011-го, тоді задум AndrosLand фактично і народився. У 2024 році я зібрав гурт заново (попередній концерт у роковому складі був 2017 року, а у 2019 та 2021 ми виступали як дует).
Акустичний концерт у Музеї булгакова у квітні 2024-го на користь 13 ОЗКБ пройшов вдало, тоді зібрали пожертв на 7000 грн, на фотозвіті можна оцінити аншлаг.
Тож, я вирішив «підвищити ставки» та провести захід у комерційному приміщенні.
War Diaries Session – це благодійний концерт у арт-просторі Mezzanine на Подолі у вересні 2024-го.
Гроші від продажу квитків я збирав на користь 13 ОЗКБ, де служу (але більша частина прибутку, на жаль, пішла на організаційні витрати). У концерті взяли участь гурти Moon Echoes (інді-рок), Mnishek (alternative фолк-рок) i AndrosLand (darkwave, new age).
Мавка: Розкажи, будь ласка, про твою участь у стрімах під час повномасштабного вторгнення.
Олег: Я брав участь у онлайн-інтерв’ю для французького волонтерського радіо у квітні 2023-го. Його ініціювала Світлана Ласкіна, екс-працівниця Бібліотеки Панча в Києві. Далі – у двох стрімах у Київській молодіжній бібліотеці у квітні та жовтні 2024-го (я там, до речі, офіційно працюю в цивільному житті).
Для Національного музею Революції Гідності я записував своє привітання та тези доповіді на конференції просто із «другої лінії» в районі Вугледару, відеооператоркою стала волонтерка Юлія Бартле.
А найбільше запам’ятався мій відеокоментар для телеканалу про відкриття фотовиставки у Молодіжній – теж із «другої лінії», зі звуками роботи нашої арти на фоні.
Мавка: Розкажи, будь ласка, про твою журналістську діяльність під час повномасштабного вторгнення.
Олег: На початку «повномасштабки» я зробив дві програмні статті для сайту «Нігіліст».
На жаль, довелося писати й у жанрі некрологу – спогади про Романа Ратушного, Макса Науменка і Юру Лебедєва (всі троє загинули на фронті).
Окрім «Нігіліста», моя журналістська діяльність – це писання мемуарів «у стіл» (окрім альманаху «Білки») і фоторепортажі, які я виставляю на виставках. Можливо, фото Вугледару і КПВВ «Майорськ» я опублікую нарешті назагал, бо тих вогневих позицій вже немає – місто та залізнична станція окуповані.
Мавка: Знаєш, все це боляче, але міста, в яких бувала, болять більше. Я тобі в інтерв’ю для «Нігіліста» якраз розповідала наприкінці про те, що я робила у Вугледарі наприкінці серпня 2014 року…
Та воюємо за те, щоби жити та все повернути. Тому розкажи, будь ласка, про ваші поточні військові потреби.
Олег: Наразі я збираю 21 тис. грн. на ремонт нашої волонтерської машини «Фольксваген Т4» й її поточне обслуговування.
Мавка: Дякую за захист!
